ШКОЛА НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

Про «Консолівську» школу чула відгуки досить специфічні: діти «крутих» батьків двері там нібито відчиняють ногами, а вчителі у них — за няньок. Але замість розгнузданих маленьких «мажорів» побачила звичайних яснооких дітей, яким зовсім не заважають їхні відомі в Криму прізвища. А вчителі — просто причарували, бо до діла беруться усім згуртованим колективом, а творчий пошук для них — природний стан. Інші в цій школі, де батьки частенько відвідують уроки, а за реальні дитячі знання в першу чергу питають з учителів, просто не приживаються. Бо, як відомо, музику замовляють ті, хто її оплачує, а за навчання дітей у цій школі батькам доводиться викладати щомісяця 2-3 тисячі гривень.
Але «тиск» з боку батьківського загалу не виходить за межі розумного — в цьому переконало патріотичне виховання школярів. Адже кримська влада (а багато батьків належить саме до цієї когорти) формувалася зовсім не на засадах доброго ставлення до України, у кращому разі вона сповідувала патріотизм місцевого, кримського значення, а то й будувала свій імідж на ностальгійних почуттях до вже давно неіснуючої держави. Але те, що свого часу прислужилося батькам та дідам, навряд чи стане в нагоді малечі, яка муситиме мислити вже іншими категоріями, і вчителі роблять все, щоб діти змогли в майбутньому навчатися в кращих навчальних закладах України та обіймати відповідальні посади не за телефонним дзвінком. А якщо Україна виявиться затісною, тут вивчають ще й кілька іноземних мов.
І це, насамперед, заслуга директора Лариси Федорівни Георгіаді, яка є заступником голови Постійної комісії з науки, освіти, молоді та спорту ВР АРК, тож представляє вже нову хвилю і у цій владній структурі. Лариса Федорівна не тільки підхопила ініціативу щодо проведення на базі її школи всекримського конкурсу науково-дослідницьких робіт, присвяченого Тарасу Шевченку, але й стала одним із його організаторів, а під час останнього етапу конкурсу, розповідаючи про школу, навіть вжила щемкі і нестандартні для кримчан слова «великая Украина».
Свій статус «Приватний навчально-виховний комплекс «Гімназія-школа-садок» «Консоль» школа одержала у 2008 році, після добудови будівельною фірмою «Консоль» на чолі з Володимиром Константиновим її приміщення, під яке свого часу було викуплено дитячий садочок.
А навчалися тут як діти працівників цієї фірми, так і усі, хто міг та хотів оплачувати навчання. Таких нараховується сьогодні близько двохсот. Школа комфортна, з маленькими класами (по 10-15 учнів), з просторою актовою залою, «домашньою» їдальнею, найрізноманітнішими гуртками. А найголовніше – вона дає сучасні знання, навчає мислити, озброюючи дитину методикою здобуття інформації і використання її для нагальних потреб.

В ІМ’Я ТАРАСА

Серед переможців науково-дослідницького конкурсу, для проведення другого етапу якого НВК «Консоль» 17 березня відчинив двері, шість учнів мають місцеву шкільну «прописку». А суперниками їхніми стали школярі сімферопольської Української гімназії, сімферопольського навчально-розвиваючого центру «Надія», Сімферопольської юридичної гімназії, сімферопольського НВК «Школа-сад» № 15, Гвардійського НВК, ялтинського НВК «Школа майбутнього», джанкойської ЗОШ № 3, сакської ЗОШ № 3, Севастопольської спеціалізованої школи – всього 13 шкіл Криму, звідки надійшли для участі у першому етапі конкурсу роботи.
Перш ніж розпочалися змагання (захист учнівських робіт), прозвучали привітання від організаторів «зі святом української культури», а щонайперше – пісня на слова Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий», котру, як Державний гімн, слухали стоячи.
Серед тих, хто мав слово, була і методист вищої категорії філії Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОНМС України, заслужений вчитель України Тетяна Захарова. Це вона, маючи досвід в організації та щорічному проведенні «Лесиного» конкурсу «Змагаймось за нове життя!», не змогла залишитися байдужою до двохсотріччя з дня народження Великого Кобзаря, що наближається, і однією з перших розпочала вшанування цієї величної дати. А оскільки Тетяна Миколаївна є ще й вчителькою сімферопольської школи № 29 та членом товариства «Україна – Світ», то її ідеї легко поширилися і в цих колективах, а директор видавничого підприємства «Світ» Василь Стефанюк навіть увійшов до оргкомітету. Втім, незалежно від того, куди входив Василь Степанович формально, а куди – ні, без його матеріальної підтримки, здається, не обходився жодний захід, зініційований українською громадою. Серед спонсорів цього конкурсу ще й заступник міністра регіонального розвитку ЖКГ АРК Євген Драп’ятий та директор друкарні «Таврида» Андрій Литваков.
І ось після урочистого відкриття та кількох концертних номерів, підготовлених силами учнів НВК «Консоль», діти розійшлися по аудиторіях, де відбувалися змагання з таких номінацій: «Українська мова», «Українська література», «Мистецтвознавство та фольклористика», «Народознавство, історія українців у Криму», «Аудіовізуальні творчі роботи».
Мені пощастило бути присутньою на одному з найкращих, а можливо, і на найкращому виступі учнівської молоді. У всякому разі, в номінації «Мистецтвознавство і фольклористика» одинадцятикласниця з смт. Гвардійського Олександра Іванова була поза конкуренцією. Дівчина не просто прочитала і осмислила кілька тематичних книг, а вже зо три роки веде самостійну дослідницьку роботу із вживання експресивно забарвленої лексики різними прошарками населення. І якщо у своєму фізико-математичному класі подібної лексики вона практично не чує, то фольклорні експедиції, які здійснює, дають неабиякий матеріал для аналізу. Виступ Олександра побудувала стисло і виразно, компетентно відповіла на найнесподіваніші запитання журі. У своїй номінації старшокласниця посіла перше місце. Друге місце журі присудило восьмикласнику НВК «Консоль» Артему Зайтуліну, який досліджував слова-символи в обрядових українських піснях. Хлопець, як і годиться під час дослідження народної пісні, був у вишиванці. Третє місце у цій номінації посіли Діана Бондаренко та Катерина Захар’янц. Мешканка Ялти Діана розповіла про «Запоріжжя та розвиток кобзарства» і відповіла на запитання щодо сучасних ялтинських кобзарів.
Перше місце в секції «Народознавство, історія українців у Криму» дісталося одинадцятикласниці Анастасії Ширській, тема дослідження якої називалася «Ой на тім рушничкові доля моя», та п’ятикласниці сімферопольської Української гімназії Ірині Осадченко. Дівчинка розповідала про українську легендарну піснярку Марусю Чурай, багато пісень якої вважаються народними. Ця тема для Ірини особливо близька, адже сама вона є солісткою фольклорного ансамблю «Радониця». Одну з пісень Марусі Чурай школярка не лише проаналізувала, але й заспівала.
Серед знавців української літератури відзначилися: Олена Казначеєва (5-й клас НВК «Консоль») — перше місце; Єлизавета Курницька (7-й клас НВК «Консоль») – друге місце; Катерина Курницька (8-й клас РНЦ «Надія») – третє місце. Старша категорія: Діана Флорикова (8-й клас «НВК «Консоль») – перше місце; Тимур Раїфов (11-й клас сімферопольської ЗОШ № 29) та Діана Махова (10-й клас Севастопольської спеціалізованої школи) – друге місце; дев’ятикласниця Карина Валієва (Сімферопольський НВК «Школа-сад» № 15) – третє місце.
Кращими мовознавцями стали: Кирило Юрків (7-й клас НВК «Консоль») – перше місце; Вікторія Бабенко (7-й клас НВК «Консоль») – друге місце; Катерина Фомишина (11-й клас, Гвардійський НВК) та Софія Бєлякова (9-й клас, НВК «Таврійська школа-гімназія») – третє місце.
У секції «Аудіовізуальні творчі роботи» призові місця розподілилися таким чином: Анастасія Дорошенко (8-й клас, сімферопольський ВКЛ № 41) – перше місце; Валерій Солод (11-й клас, сакська ЗОШ № 3) – друге місце; Максим Харченко (8-й клас, сімферопольський ВКЛ № 41) — третє місце.
Імена переможців стали відомими під час їхнього урочистого нагородження дипломами і подарунками, яке супроводжувалося виступами та концертними номерами. Тут широко продемонстрували свої таланти учні Сімферопольської юридичної гімназії, зокрема, в сценках із поеми Тараса Шевченка «Катерина». Тему фольклористики розвинув лауреат міжнародних конкурсів України, Росії та Нідерландів фольклорний ансамбль «Радониця», яким опікується хореографічний ансамбль пісні і танцю «Таврія». Талановита шкільна молодь акапельно виконувала веснянки, інші народні твори.

ВЧИТЕЛЬКА, ЯКА НАДИХАЄ

Коли конкурсну програму було вичерпано, я мала розмову з координатором конкурсу, вчителькою української мови і літератури НВК «Консоль» Валентиною Василівною Лаврик. Від неї сподівалася дізнатися більше як про конкурс, так і про школу загалом, та змалювати собі образ вчителя, якому досить комфортно працюється за непростих умов цього навчального закладу.
Валентина Василівна належить до покоління, яке розпочало свою трудову діяльність вже в незалежній Україні. Позаду був факультет україністики Сімферопольського державного університету, а попереду – кількарічна робота в українському класі сімферопольської школи № 33 і багаторічна – в НВК «Консоль»: спочатку вчителем, потім – завучем і знову вчителем. У відповідь на запитання, чому знову повернулася на стару посаду, Валентина Василівна пояснила, що у вчителя більше творчих можливостей, ніж у адміністратора, і ця робота для неї цікавіша. У процесі навчання вчителька застосовує новітні інноваційні технології та методику школи розвивального навчання Данила Ельконіна і Володимира Давидова з центром у Харкові.
Важко одразу збагнути, що воно таке, тим, хто вивчав українську мову в кримських школах за радянських часів, коли вчителька старанно перекрикувала учнів, які просто не помічали її присутності. В моєму класі, здається, сиділа мовчки лише парочка за останньою партою, ніжно тримаючись за руки. Така поведінка нинішнім «мажорам» і не снилася!
Сьогодні ставлення до української мови інше, особливо, якщо вчитель на своєму місці. Валентина Василівна сама є автором комплектів підручників для п’ятого і шостого класів. Нею створено авторську програму «Азбука учня». А ще Валентина Василівна за результатами всеукраїнського конкурсу «Вчитель, який надихає», проведеного до дня вчителя журналом «Фокус», увійшла до списку двадцяти п’яти найкращих вчителів України.
Бо вона таки дійсно надихає, спонукаючи учнів до самостійних досліджень, створюючи проблемні ситуації, коли доводиться вдаватися до аналізу, відстоювати свою думку. Предметом конкретної уваги тут є кожна дитина, до кожної застосовується індивідуальний підхід.
І здобуті школярами навики творчого мислення даються взнаки. Діти пишуть оповідання і вірші, займаються в секціях МАН, беруть участь і перемагають в мовних конкурсах Петра Яцика. Пояснюючи ситуацію щодо конкурсу, який щойно відбувся, Валентина Лаврик зазначила, що участь в його підготовці взяли практично всі вчителі, і ті, хто викладає російську мову, і ті, хто – англійську. Про те, чи «приживеться» шевченківський конкурс, у результаті якого було створене науково-дослідне товариство «Кобзар», чи залишиться одноразовою акцією, Валентина Василівна думає, що все залежатиме від активності дорослих.
У вчительки лежить недописана кандидатська дисертація, робота над якою припинилася після смерті наукового керівника – Василя Скуратівського. Та чи дійсно припинилася? Свою дисертацію Валентина Лаврик пише щоденно – своєю творчою працею. Щоденно захищає її в учнівських аудиторіях, а якщо треба, — і перед батьками. Її захищатимуть і діти – під час вступу до вищих навчальних закладів та у подальшому житті.
Але, навіть здобувши найвищі наукові звання, Валентина Василівна навряд чи «забронзовіла» б. Бо для неї життя і рух насправді синоніми. І рух цей – невтомна праця розуму та душі. А якщо він припиниться, вчителька, можливо, як і тепер, повернеться до витоків, аби прокладати нове русло.

Тамара СОЛОВЕЙ